В глибинах Сонячної системи розгортається небесна вистава: міжзоряна комета 3I/ATLAS, викидаючи нові шлейфи пилу й газу перед своїм найближчим проходженням повз Землю, знову поводиться вельми дивно. NASA та ESA опублікували свіжі знімки мандрівниці, яка 19 грудня промайне на відстані приблизно 270 мільйонів кілометрів від нас — небагато за космічними мірками, та більш ніж достатньо, щоб викликати цікавість астрономів. Небесна гостя поводиться саме так, як і личить прибульцю з-за меж Сонячної системи — трохи непередбачувано, трохи вибагливо й напрочуд видовищно. Астрономи зафіксували дивну пульсацію її яскравості — сяйво наростає і згасає з дивовижною регулярністю, мов відлуння якогось космічного серцебиття. Ця поведінка вже розбурхала наукові суперечки: чи справді перед нами звичайна комета, чи щось значно химерніше, що не вписується в усталені уявлення?
Наприкінці червня комету помітили вперше, а вже в липні підтвердили її міжзоряний статус — це лише третій такий об’єкт, що колись залишив іншу зоряну систему і згодом опинився в нашій. Відтоді 3I/ATLAS стрімко прямує внутрішніми районами Сонячної системи зі швидкістю близько 210 тисяч кілометрів на годину. У жовтні вона промчала поблизу Марса, ковзнула повз Сонце, а 19 грудня здійснить своє найближче зближення із Землею — приблизно 270 мільйонів кілометрів, що майже вдвічі перевищує дистанцію між нашою планетою та світилом.
Унікальний гість із зоряних мандрів: комета 3I/ATLAS наближається до Землі
Розмір і спектр 3I/ATLAS збили астрономів з пантелику саме тому, що вони геть не вписуються у звичний нам портрет міжзоряного мандрівника. Об’єкт поводиться так, ніби взяв собі за мету перевірити, наскільки далеко можна виштовхнути наші усталенні звичні моделі, перш ніж вони почнуть поскрипувати. За його блиском, якщо припустити звичайне альбедо (тобто здатність поверхні відбивати світло) типового астероїда, виходить монстр діаметром близько 20 кілометрів. Це тіло в кілька разів більше за астероїд, що стер з карти динозаврів, і набагато перевищує розмір 1I/ʻOumuamua — настільки, що поява такого гіганта всього через п’ять років після першого міжзоряного гостя виглядає статистично неймовірною. Ймовірність такого випадкового “зустрічного рейсу” оцінюють лише у 0,01%.
Українці Сергій Хоменко та Валентин Трещун опублікували новий знімок комети 3I/ATLAS - фото астрофотографів Сергія Хоменко, Валентина Трещуна
Таємниці розміру і спектра: чому астрономи здивовані
Проблеми починаються там, де включають спектроскопію — метод, що дозволяє побачити хімічний “почерк” об’єкта. Замість очікуваних ліній водяної пари, вуглекислого газу, ціановодню чи інших молекул, якими зазвичай дихає кометна атмосфера, телескопи побачили тільки загальне почервоніння світла. Такий ефект часто викликають толіни — складні органічні молекули, що виникають під дією ультрафіолету на крижаних тілах у зовнішніх регіонах планетних систем. Вони надають поверхні “іржаво-малиновий” відтінок, знайомий за Титаном. Але якщо 3I/ATLAS вкритий толиною, то де ж тоді кома? Якщо немає ні шлейфу газу, ані пилу, а спектр настільки “чистий”, вченим доводилося припускати, що ми справді бачимо тверде тіло без активності. А таке тіло при наявному блиску мусило б мати якраз ті лякаючі 20 кілометрів у поперечнику. Таємниця поглиблювалась тим, що поведінка яскравості об’єкта вказувала: він може мати як кометну активність, так і риси астероїдної твердої поверхні. Ця подвійність — наче дивитися на одне тіло через два різні фільтри, і кожен показує щось своє.
Хвіст і хмара газу: що показали нові знімки
Чим ближче комета підбирається до ключової точки своєї орбіти, тим активніше її вивчають космічні апарати NASA та Європейського космічного агентства (ESA). Нові знімки показали: після проходження поблизу Сонця 3I/ATLAS відчутно "ожила". Навколо неї розгорнувся величний хвіст з газу й пилу, які інтенсивно сублімують із поверхні й створюють яскраву, розріджену ауру — характерну для комет, що переживають фазу активного нагрівання. Усе, що робить комети захопливими, 3I/ATLAS демонструє зразково чітко. Коли вона наближалась до Сонця, приховані в її тілі запаси льоду нагрівалися і перетворилися у газ і виривалися назовні, формуючи знайомий кометний хвіст. Сонячний вітер — потік заряджених частинок зі світила — буквально "вимітає" ці гази геть, тому хвіст завжди дивиться від Сонця, наче комета ввічливо уникає прямого погляду. На знімку, отриманому телескопом Hubble, і хвіст, і ці потенційні джети видно не надто різко, але цілком виразно: легкий штрих, який показує, що всередині цього крижаного мандрівника кипить робота.
Міжзоряну комету 3I/ATLAS зафіксував телескоп Gemini South у кінці серпня - фото International Gemini Observatory
Серцевий ритм у космосі: ритмічні спалахи комети
З наближенням до Землі, комета повела себе знову вельми дивно. Ритмічні спалахи 3I/ATLAS справді звучать так, ніби хтось сховав у міжзоряному камінці метроном. Але за цим космічним “тук-тук” стоїть достатньо земної — точніше, сонячної — фізики, хоча навколо неї вже утворилося кілька суперечливих тлумачень. Астрономи зафіксували, що кожні 16,16 години з ядра 3I/ATLAS вириваються реактивні струмені газу та пилу. Їхня поява збільшує яскравість на 20–40% і робить це з майже механічною точністю. Періодичність нагадує серцебиття, але це радше відлуння обертання твердої серцевини. Коли певні ділянки льоду обертаються в бік Сонця, вони розігріваються й вибухають газовим струменем, що розганяє частинки до приблизно 1585 км/год і відкидає їх майже на 26 тисяч кілометрів. Нічого містичного: просто холод і тепло, що влаштували собі синхронізований танець.
Конспірологія та міжзоряні таємниці: чи справді 3I/ATLAS прилетів із далекої зоряної системи
Саме тут і народжується підозра. Якщо “серцевий ритм” чіткий, сильний і не згладжується комою, можливо, джерело спалахів глибше або ж складніше, ніж проста сублімація льоду. NASA та ESA тримаються цієї лінії й підкреслюють: жодних слідів технологій чи біології — лише комета, хай і міжзоряна. Але не всіх це влаштовує. Астрофізик Аві Леб, відомий своєю готовністю бачити межу можливого трохи ширшою за інших, зауважує, що модель з “льодовими плямами” пояснює тільки поведінку ядра. Світло ж, яке ми бачимо з Землі, походить переважно від коми — величезної напівпрозорої оболонки з газу й пилу, що сягає сотень тисяч кілометрів. Така туманна структура має згладжувати різкі зміни яскравості, але замість цього телескопи фіксують стрибки значно сильніші, ніж очікувалося. Леб припускає, ніби об’єкт може мати штучні риси — хоча й сам, звичайно, не стверджує цього як факт, а радше кидає виклик офіційним поясненням. Раніше комета демонструвала низку інших аномальних характеристик, які підливали оливи у вогонь прихильників конспірологічної теорії про інопланетян, включно з сильно опроміненою поверхнею, надлишком вуглекислого газу і загадковим антихвостом. Однак усі ці особливості були належним чином пояснені астрономічною спільнотою, яка практично одностайно переконана, що 3I/ATLAS — це природний об’єкт.
Комета 3I/ATLAS розкриє свої таємниці - фото Satoru Murata
Читайте також: 3I/ATLAS: Міжзоряний велетень чи гість з інших світів?
NASA про комету: дружній гість Сонячної системи
Поки NASA воліє пояснювати незвичності тим, що комета прилетіла з іншої зоряної системи, де хімічний склад і термічні властивості можуть бути зовсім іншими. Іншими словами, 3I/ATLAS може поводитися дивно просто тому, що сформувався за межами знайомих нам сценаріїв — немов гість із далекої культури, чия манера говорити здається нам загадковою. Під час пресконференції науковці заявили: 3I/ATLAS — комета, і жодних натяків на якусь екзотичну альтернативу вони не бачать.
Аміт Кшатрія, заступник адміністратора NASA, сформулював це майже як мантру:
“Об’єкт виглядає як комета, поводиться як комета, і всі спостереження — від фотометрії до спектральних даних — підкріплюють саме таку інтерпретацію. Іншими словами, якщо щось мчить у космосі, залишаючи після себе хвіст пилу, ритмічно "дихає" реактивними викидами і світиться з усіма типовими кометними ознаками, то це найімовірніше й є комета”.
Нікола Фокс, заступниця адміністратора Директорату наукових місій, теж вирішила не залишати місця для домислів. Вона наголосила, що жодних техносигнатур — тобто ознак штучної природи, які могли б навести на думку про інопланетні технології, — не виявлено.. На її думку, 3I/ATLAS — просто "доброзичливий гість" із міжзоряних просторів, який тимчасово завітав у Сонячну систему. Підкріпили цю заяву й новими знімками. На них 3I/ATLAS виглядає як класична комета: розмите сяйво коми — хмари газу й пилу навколо ядра — і характерний пиловий хвіст, спрямований від Сонця.
Хаббл спостерігав міжзіркову комету 3I/ATLAS 30 листопада / Фото NASA
Незвичайна подорож: як 3I/ATLAS мчить до Землі
Навіть попри незвичайну циклічну яскравість, гігантські оцінки розміру й нетиповий спектр на ранніх спостереженнях, позиція NASA зараз залишається твердою. 3I/ATLAS — комета, хай і дуже дивакувата, з міжзоряним минулим, яке поки відмовляється легко вкладатися в знайомі шаблони. Саме такі аномалії й підживлюють цікавість астрономів: космос, як любить, підсовує нам знайомий об’єкт у нестандартному виконанні, аби нагадати, що наші моделі — лише тимчасові карти складнішої території.
У найближчі дні увага лише посилюватиметься. Коли 3I/ATLAS потроху скорочуватиме відстань до Землі, Космічний телескоп Джеймса Вебба запланує додаткові спостереження, намагаючись розгледіти хімічний склад кометної кори й газової хмари навколо ядра. Наземні обсерваторії також готуються до свого зоряного часу, а аматори підшуковують темніші локації, сподіваючись хоча б на слабеньку, але омріяну смугу міжзоряної гості на нічному небі.
3I/ATLAS зараз перебуває саме в тій фазі, коли науковці дивляться на нього з підозрою, як на підручник, що декларує щось одне, а поводиться якось зовсім інакше. Тут і розкривається принада — космос дає нам рідкісний шанс порівняти теорію з реальністю там, де жодних підказок у нас не було до цього моменту. Ця історія чудово нагадує, що космос любить підсовувати нам об’єкти, які поводяться не за підручником. Тут і починається найцікавіше — пошук того, що ми ще не навчилися пояснювати. Раніше ми писали про магнітні бурі попереду: що прогнозують вчені.